| Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | Off topic: Сучасна українська поезія Thread poster: Jarema
|
|---|
Marta Argat 
Local time: 14:13
Chinese to Ukrainian
+ ...
Пане Юрію, дуже вдячна вам за різдвяну тему!
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Маріанна Кіяновська | Nov 30, 2005 |
У карафцi вино просвiтлене.
Повертаються птицi в тiло.
В цьому свiтi кохала вiхола
Дуже тепло i дуже бiло.
Знемагали на грищах голуби.
Облiтали на вiтрi синьо.
I вмирали снiги вiд холоду,
I не мали для себе сина.
***
Я одалiска. Тiло i печаль.
Д�... See more У карафцi вино просвiтлене.
Повертаються птицi в тiло.
В цьому свiтi кохала вiхола
Дуже тепло i дуже бiло.
Знемагали на грищах голуби.
Облiтали на вiтрi синьо.
I вмирали снiги вiд холоду,
I не мали для себе сина.
***
Я одалiска. Тiло i печаль.
Душi нема, лиш очi повнi шалу.
Я пам'ятаю, ти мене лишав
Своєму богу на гiрку поталу.
А бог чекав. Вiн зразу не карав.
Вiн ще хотiв, щоб позбулася бруду.
Так, бог — то бог, найвища правда прав.
Вiн милосердний: не собi — то людям.
А свiт… А свiт втiкав вiд суєти,
I людям захотiлося страждати.
I захотiли люди розп'ясти…
Нi, не мене, мої вiнчальнi шати.
I розп'яли, ти знаєш, розп'яли,
I бiла кров стiкала по колiнах.
I хтось прощення у Христа молив,
А в натовпi стояла Магдалина
I реготалась. I дивився бог
На суд отой над чистим i невинним.
А той, що в натовпi стояв, а той
Дивився просто в очi Магдалини
I плакав. Бог казав, що вiн простив,
Вгинався хрест пiд тягарем покори.
I далi все були хрести, хрести
Тривожним безпросвiтним коридором.
Я одалiска. Тiло i печаль.
Душi нема, лиш очi, повнi шалу.
Пригадуєш, як ти мене лишав
Моєму богу на гiрку поталу?..
***
Я свідок розпаду підвалин. Це зеніт
Всеруйнування атомів і суті.
Iдуть паломники, в гарячу магму взуті,
Несуть в долонях саджанці і лід.
Ненатлість логіки потопу: пахне сіль.
Гранітні плити. Скальпель. Плавний розтин.
Земля у язвах. Вітер звідусіль
Мертвотний дух у мертві мушлі зносить.
Хто просить, той і має. Рівність ран.
Всі різні в сім'ях — Каїн, Авель, третій…
Апокаліпсис. Дика зав'язь. Лан
Під диким небом воронням облетів.
I лиш одне із сотень поколінь,
Які принишкли — без знання — в утробі,
Повернеться до сонця. I крізь тінь
Затемнення хтось загукає: "Пробі!"
***
Монополія кленів на втечу ув осінь. Сніг.
Зауважую докір в очах горобців принишклих.
Листопадове скерцо. Трамвайчик тамує сміх —
Досконало, як маг, — бо такий вже у нього вишкіл.
Днесь поблідла пожежа — збіліли її сліди.
Снігопад попри листя — непевно йому до суму.
Мореплавцю зсудомить око — нема води.
Борозною трамвай поміж мотлохом в небо суне.
***
гіацинт попід місяцем герцог величний
пауза в менуеті трішечки затяглася
пластика карколомна тіло його обтічне
кров селекції в жилах у всіх його іпостасях
а коханка його в кабареті співає соло
шкіра її єдвабна тонша пелюсток рожі
з герцогом наодинці лишається майже гола
та герцог її ні взяти
ні забути не може
помста буде страшною розв'язка майже трагічна
гіацинтовий трунок гіркіший німої ролі
панна вип'є трутизну і зробиться тиха й вічна
тільки місяць-мефісто дивитиметься вороже
дощ почнеться в дієзі й закінчиться в бемолі
зимним голосом в жилах зглянься помилуй Боже ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Ольга Германова | Dec 9, 2005 |
Міфічна реальність
Міфічна реальність: надломлена стеля,
Трибуни дощів, ластовиння ночей…
Лечу крізь безмежність до сонця оселі,
Лечу до тепла каламутних очей.
Хто скаже мені: “Зупинись на прощання”,
Закутає шармом розхристаних слів?..
Я ... See more Міфічна реальність
Міфічна реальність: надломлена стеля,
Трибуни дощів, ластовиння ночей…
Лечу крізь безмежність до сонця оселі,
Лечу до тепла каламутних очей.
Хто скаже мені: “Зупинись на прощання”,
Закутає шармом розхристаних слів?..
Я лину свідомо на промінь кохання,
Я лину свідомо у вир почуттів.
Зів’яну в пітьмі, мов торішній гербарій,
На зло і добро розкладуся в труні…
Благаю: залиш мені цей планетарій,
Благаю: не руш те, що стогне в мені.
***
Антитеза
Мрієш про спокій – ввижається біль;
Прагнеш до слави – виходить екзиль;
Вигляд тверезий – у мозку дурман;
Пишеш поему – закінчиш роман.
Звикнеш до осені – прийде зима;
Волю оспівуєш – кличе тюрма;
Квітнеш у мирі – гниєш у війні;
Навіть у натовпі ти в однині.
***
Крий Боже!
Крий Боже загубитися на дні
І виринати на майдані в свято,
Вигадувати фрази відчіпні
І під гарячим серцем лід ховати.
Померти в ніч під знаком Терезів,
Дійшовши згоди із законом карним,
Розчулитись від співчутливих слів
І анекдотом тішитись вульгарним.
Крий Боже від незграбності душі,
Що відкидає правила й догмати,
Що день і ніч чатує на межі:
Вирішує, який би світ обрати.
***
Осіння жовч
Осіння жовч… І мрії нетутешні…
Вдивляюся в облізлі очі хмар.
Слова приходять: вдалі й недоречні,
І падають дощем на тротуар.
Іду в нікуди завченим маршрутом,
У безвісті шукаючи снагу.
Любов і смерть – незмінні атрибути –
Розвіють екзальтовану нудьгу.
Цей світ – дурний, як сон,
брудний, як дійсність,
Кудлатий дим розпалених багать.
Потрапивши до нього у немилість,
Лишається не жити, а сконать.
Суспільство шкодить серцю самотою.
Думки крамольні – з медом на вустах…
Не вимагай, щоб я була не тою,
А попроси, щоб все було не так.
***
Кава
Занурюю погляд у сонячні храми,
Що світять мені крізь прозоре вікно.
Людей розділяю на шістки та дами,
А ким я для них є – мені все одно.
За місцем зірок майбуття прогнозую,
Угадую настрій за тоном розмов.
Та бажаним дійсність нерідко маскую,
Бо кава холодна смачніша за кров.
***
Перемога душі
Хочеш бути моїм натхненцем?..
Повисмикуй із серця рядки,
Подаруй мені свій Освенцим,
Повизбируй з калюжі зірки.
Хочеш бачити сни кольорові?..
То купи собі калейдоскоп,
Не зациклюйсь на гарному слові,
Вмій сказати поезії: “Стоп!”
Хочеш стати моїм ідеалом?..
Вмій метати словесні ножі,
Уколи недоступності жалом
І святкуй перемогу душі! ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Під Бернардинами плаче дитина,
Сльози гойдаються на павутинах.
Тема, сюжет — барокова картина:
“Плаче дитина. Львів. Бернардини.”
Плаче дитина голосом дивним,
Мури міські — вимираючі стіни —
Глухо відлунюють ізсередини.
Північ. В агонії б'єт�... See more Під Бернардинами плаче дитина,
Сльози гойдаються на павутинах.
Тема, сюжет — барокова картина:
“Плаче дитина. Львів. Бернардини.”
Плаче дитина голосом дивним,
Мури міські — вимираючі стіни —
Глухо відлунюють ізсередини.
Північ. В агонії б'ється годинник.
Під Бернардинами темно і зимно,
Скрізь ні душі, ні зорі, ні людини.
Довго потому освячує іній
Срібну сльозу на тонкій павутині.
***
Знову жовтня сіре піднебесся,
Аж слова набряклі від води.
По дорогах свого безколесся,
Доки можеш вірити, — іди.
Голуби, як тіні великодні,
Загрузають в повітряну товщ.
Час — то зморшка на чолі Господнім.
Все, що можеш вимовити, — змовч.
***
Контрольний простір спрощеного росту
Твоїм вітчизнам дав солідну фору.
Голодний пес наскакує знадвору,
Як матадор, на зиму голокосту.
У третій вечір атомного посту
Мадонна Рафаеля — Сальвадора
Тобі лікує випарами хлору
Парафіяльно-підданську коросту.
Поміж зими, Мадонни і постелі,
За п’ять ходів від думки до петлі,
Коли існстинкт руйнує епітелій,
Пізнай свою невиваженість і,
Знайшовши богообране поліно, —
Теши собі святого Буратіно. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Сергій Татчин | Dec 20, 2005 |
З того боку мовчання
З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафі... See more З того боку мовчання
З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафій.
Там напруга, як рвана струна,
Розпрямилась в посріблену тишу,
А моя нагорода-вина
На долонях рядки свої пише.
Там – остання з минулих надій
Зачекалась в моєму полоні
На ймовірність, що ще при житті
Я відмию від літер долоні.
Стану чистим, як вранішній сніг,
На якім не топталися люди,
Щоб прийшло й притулилось до ніг
Цуценятком дитинство забуте...
***
Лист другові сьомий
Ховайся, друже...
Грудень – білий злодій –
Шукає всіх прибічників тепла.
А що простить – надіятися годі:
Він син зими, зима ж на тебе зла...
Вона здіймає крила, як заграву,
І їй зі всіх потрібен тільки ти,
Бо тільки ти по зоряному праву
Допомагав нести мої хрести...
Шануйся, друже...
Низками історій
Лишай пташині знаки і сліди,
Почни одну з незайманих Love story,
Одному важко зиму перейти...
...Сто днів зими несуть її клейноди.
І ця юрба затягує пісні
Про холоди, покладені на ноти,
Що ще з весни грозилися мені...
І я один на березі дороги,
До мапи суму – вікнами очей,
Вбираю шлях, яким у сни потрохи
Оце бліде видовисько тече...
А з того боку – вигадані друзі,
Для непричетних – зовні – неживі,
Одним рядком навік завмерли в русі:
Від віри в світ – до світу в голові.
У тих світах не вірю у слова я,
Бо вже окріп самотністю, й пусте,
Якщо ніхто із мертвих не сховає,
Коли зі сходу суржиком мете...
P.S.
В моєму напрямку зима
Зробила кілька кроків
І зупинилася сама
На сто холодних років.
А я стою на цій межі,
Приречений до віри
У те, що ми навік чужі
Й поріднені допіру...
М.Фішбейну
Коли холодні янголи зими
Піднімуть в небо довгі срібні труби,
Й поллється сум-мелодія, а ми
Уявим, як примерзли їхні губи;
Коли Земля зупиниться в пітьмі –
Ділити всім живим грудневі зорі,
Й поділить, і залишиться в умі
Той залишок, в якому ми – прозорі;
Коли Господь прихилиться чолом,
Щоб подивитись людові у очі,
І вклякнуть люди: „Господи... Шолом!”
Й Господь перехреститися захоче;
Тоді і я, і друг мій – ще не мрець,
За стільки слів не схибивши ні разу,
Через ліси і гори – навпростець,
Дійдемо у пітьмі до Фішбейнstrasse,
Й три пари рук розкинемо в хресті,
Як і тоді, коли була причина,
Бо на коли – ми маємо – тоді,
А на причину – рима – Батьківщина,
Тоді Господь від праведних щедрот
Запалить день на самім сході суші
І усміхнеться з зоряних широт,
Й земля здригнеться
й далі колом
рушить...
[Edited at 2006-02-26 19:44] ▲ Collapse
| | | | | Кортить постояти між великими | Jan 17, 2006 |
З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
***
Співали півні вдалині,
Згасали зорі,
А ми лежали на рядні
В старій коморі.
Кусали шию остюки,
Ломило спину,
А батько гнув нам матюки
Десь коло тину,
І по леваді з рогачем
Ходила мати,
Й дитина сходил... See more З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
***
Співали півні вдалині,
Згасали зорі,
А ми лежали на рядні
В старій коморі.
Кусали шию остюки,
Ломило спину,
А батько гнув нам матюки
Десь коло тину,
І по леваді з рогачем
Ходила мати,
Й дитина сходила плачем
У нетрях хати.
А в нас - свій клопіт,
шепіт,
піт,
Цілунків - триста!
...І колихався твій живіт,
Як діжка тіста.
(Василь Триліс. Майже неопубліковане) ▲ Collapse
| | | | _Alena
Ukraine
Local time: 14:13
Spanish to Ukrainian
+ ...
| Великим доведеться посунутися:) | Jan 19, 2006 |
Vassyl Trylis wrote:
З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
А можна ще? І цей, і попередній, який Ви колись давно тут нам представили, дуже сподобалися, правда:)
| | | | | Не лякайтесь, великі! | Jan 19, 2006 |
[/quote] А можна ще? [/quote]
п. Олено, справа в тім, що насправді я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами. До того ж погано пам'ятаю, що я хотів ними сказати...
| | |
|
|
|
| Душевна лірика | Jan 20, 2006 |
Vassyl Trylis wrote:
...я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами...
Як на мене, то душевна лірика народжується саме тоді, коли немає "ідей", коли автор пише серцем, душею, а не розумом.
Потім, коли його твори набувають ідейної зрілості та стають у чергу до переліку класиків, душевності стає трохи (подекуди набагато) менше.
Чи може я помиляюсь?
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Поезія й душа | Jan 20, 2006 |
Dmitriy Kovalev wrote:
Vassyl Trylis wrote:
...я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами...
Як на мене, то душевна лірика народжується саме тоді, коли немає "ідей", коли автор пише серцем, душею, а не розумом.
Потім, коли його твори набувають ідейної зрілості та стають у чергу до переліку класиків, душевності стає трохи (подекуди набагато) менше.
Чи може я помиляюсь?
Умовно, розум - то проза, душа - то поезія.
Без душі поезії, лірики не буває взагалі. Бо поезія звертається не до розуму, а до душі, до відчуттів.
Відносно класиків, даремно Ви про них так. Існують різні класики.
В цій антології класики відсутні взагалі. Навіть дещо інакше. В неї потрапляють перлини поезії незалежно від того, хто їх написав. Звісно, як на мій смак. Бо ж антологію поповнюю в основному я.
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
Як останній драндулет
На порозі катастрофи,
Я пишу прощальні строфи,
Я філософ і поет.
Ні бажання, ні часу
Виправляти власні хиби,
Вірю в безкін... See more Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
Як останній драндулет
На порозі катастрофи,
Я пишу прощальні строфи,
Я філософ і поет.
Ні бажання, ні часу
Виправляти власні хиби,
Вірю в безкінечну рибу
Й абсолютну ковбасу.
Я одвіку сам-один,
Не беруть мене простуди...
Горобці, коти і люди –
То найкращі із тварин.
...Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
***
Нашепотіла строфи ці
Моя печаль – моя химера,
Не довіряючи паперу,
Я пишу вірші на руці.
На склянку мерзлого дощу
Мене запросить ніч осіння
І я, не маючи терпіння,
На пальці риму пропущу –
І будуть вірші знов – із тих,
Що не допишуться ніколи,
Бо вже стоять дерева голі,
А я пишу лише для них,
Бо ми із ними як мерці –
Життя зайшло за половину...
Заплаче осінь як дитина
І змиє вірші на руці. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Oleg Prots
Ukraine
Local time: 14:13
English to Ukrainian
+ ...
| Юрко Позаяк :) | Jan 20, 2006 |
АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б'є холодні клоки
Старовинний пендулум.
Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...
Знаю, скріз�... See more АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б'є холодні клоки
Старовинний пендулум.
Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...
Знаю, скрізь тут ходить дес,
Всі, хто був, пішли вже з нею,
По таємнім, темнім вею
Всі минули й зникли десь.
Ай'м елоун... Й тільки в найті
Я скликаю їх усіх,
Знову чути м'юзик, сміх,
Мову благородних кнайтів!
В їхнім колі я сміюсь,
Тайми згадую лицарства,
Глорію колишню царства
Й лиш під морнінг схаменусь...
Замовкають звуки струн,
Проскакав зелений дофін,
Час, коли я ляжу в кофін,
Знає тільки пендулум. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Наталка Фурса | Feb 26, 2006 |
МІФ ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ
Я так любила зваблювать слова!
Я з них казкові зводила палаци.
(Це ж вам не кам’яницю мурувать!..)
Вони ж — втікали, як пісок, крізь пальці.
І — злизувала хвиля замки ті.
І — берег очі пік, як аркуш білий…
І я слова, т... See more МІФ ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ
Я так любила зваблювать слова!
Я з них казкові зводила палаци.
(Це ж вам не кам’яницю мурувать!..)
Вони ж — втікали, як пісок, крізь пальці.
І — злизувала хвиля замки ті.
І — берег очі пік, як аркуш білий…
І я слова, терпінням, приручила.
Вони ж були — зрадливі, наче тінь.
Й хисткі, мов прибережна осока:
хіба у ній сховаєшся з бідою? —
Найменша повінь — і несе ріка
курінь очеретяний за водою…
Я все ще намагалася схитрить —
й слова ліпила із глевкої глини.
І — з саману звела собі хатину.
Її сточили зливи і вітри…
І я навчилась
мучити слова,
витешуючи грані — з глиб камінних!
Впокорила…
І — вивершила стіни.
(Не знайде швів вода і мурашва…)
Ще дах звести — і можна відпочить.
Виснажлива була у мене праця…
Зате яка споруда удалася! —
Її й віки не зможуть
підточить…
І в переддень високого Різдва
я вже хотіла освятити камінь…
Та раптом
збунтувалися слова!
І зажадали буть не домом —
Храмом!
І — не для мене,
а — для Божества…
Сяйнула іскра Божа із небес —
і розколовся тесаний мій камінь,
не гідний бути й підмурівком
Храму!..
І — нанівець пішов мій труд увесь.
Бо — розкотились звільнені слова:
жаринами,
що з іскри розгорілись…
І знову берег, наче аркуш, білий:
його ріка, як долю, намива…
Та не зведу вже дому на віку,
бо ті слова-жарини не холонуть! —
Й печуть мені
і очі, і долоні.
Ще й випікають рани…
на піску. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 14:13
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Світлана Поваляєва | Feb 26, 2006 |
Льодяниковопрозорі
Ніжномедові легкі
Ламкі мерехкі невловні
Мінливі лелітки сонця
Дивне мереживо стиглого
Літнього вечора
на воді…
Небо штампує хмари
Немов попкорн
У яскраві пакети
Обох берегів
І велике це Місто
Стоїть �... See more Льодяниковопрозорі
Ніжномедові легкі
Ламкі мерехкі невловні
Мінливі лелітки сонця
Дивне мереживо стиглого
Літнього вечора
на воді…
Небо штампує хмари
Немов попкорн
У яскраві пакети
Обох берегів
І велике це Місто
Стоїть на колінах
І дивиться у воду
Немов Нарцис.
***
Медовий
і синій мов аквамарин
з росою у павутинні
з туманом на незворушній воді
прозорий
мов дим від осіннього листя
моторшний мов зграя ворон
у чистому аквамарині
неба
схожий на бурштин
обкачаний у калиновім соці
теплий мов
вагітна кішка
на колінах
у зоряну вересневу ніч
важкий мов
гордість чайки
вічний
немов річковий пісок
медовий і синій
тягар
моєї ніжності.
***
Знову прокволі ритми
Місто в дощі за вікном
Сині акації в парковому алгоритмі
Білий будинок, і хмари, забиті хрестом
Вулиця з виломом — риб’ячою лускою
В шибках міняться метаморфози весни
Плачу я плачу — скучила за тобою
З плівки не стерти ті зливові сни…
Тінь — метелик на свічку
Зсипаються з крил пелюстки
В зелені долоні покличу
Хустка часу здибиться хрустко
На грудях… пальці ламають ладан…
*** ▲ Collapse
| | | | | Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія | LinguaCore | AI Translation at Your Fingertips
The underlying LLM technology of LinguaCore offers AI translations of unprecedented quality. Quick and simple. Add a human linguistic review at the end for expert-level quality at a fraction of the cost and time.
More info » |
| | Wordfast Pro | Translation Memory Software for Any Platform
Exclusive discount for ProZ.com users!
Save over 13% when purchasing Wordfast Pro through ProZ.com. Wordfast is the world's #1 provider of platform-independent Translation Memory software. Consistently ranked the most user-friendly and highest value
Buy now! » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukraine
